У Миколаївській області (окрім поганих та дуже поганих доріг) є декілька цікавих місць.

Одне з них “Національний парк Бузький Гард” (у його склад входить Актовський каньон, про який я писала тут).
А також:

Протичанська скеля

Родонове озеро

Далі по дорозі – Південно-Українська АЕС

та чудові краєвиди на Південний Буг

Місто Миколаїв та річка Інгул

Миколаїв – сіре та нецікаве місто, взагалі немає на чому зупинити погляд, окрім величезних ям на дорогах, навіть на центральних вулицях.
Обід та поїхалі далі.

Їдемо вздовж Південного Бугу, а потім Дніпровської затоки, де Миколаївська область межує із Херсонською.
Дороги тут немає взагалі, бережіть авто та себе, якщо опинитесь тут (водій зустрічної фури, що мабуть заблукав, зі сльозамі на очах запитував, чи далеко до дороги 😄 ).

Останній населений пункт перед Херсонськими горами – це Олександрівка. Здається, час тут зупинився колись дуже давно..

Отже, ми дісталися каньона Станіслав.
Зненацька на в’їзді стоїть знак, що забороняє кемпінг (не зрозуміло чому.. щоб не встановлювати душові та туалети?), але по факту наметів дуже багато, навіть стояв величезний автобус із туристами, що розбили ціле наметове містечко.
До речі, зранку сталася пожежа – горіла трава (можливо хтось кинув недопалок..), вигоріла достатньо велика частина, гасили ті самі туристи з автобуса. Якби це сталося вночі, навіть важко уявити наслідки..

Ніякого контролю тут немає, та, мабуть, територію ніхто не прибирає, ми зібрали пів пакета сміття з невеличкої ділянки, де зупинилися, та встигли встановити намет до заходу сонця.

Вечеря та зоряне небо 💫

Ранок

Блогер спить, таймлапс іде 😆 😅

Лисиця у пошуках сніданку

Отже, тут гарно, інфраструктура відсутня, люди у більшості своїй – свині.
Ми тут всього лише на одну ніч, мені цього було достатньо.

У Миколаївській області є ще дещо цікаве, але я напишу про це пізніше, не перемикайте канал 😉

🖤🖤